Великодня інсталяція «Писанковий сад»

Ось які писанки ростуть в нашому «Писанковому саду»!

Цей сад до Світлого Великодня майстерно зрощували учні та батьки нашої школи, які «видували», збирали, розмальовували яєчка для майбутніх писанок.

На гілках писанкового дерева красуються 120 писанок.

Особлива подяка за створення такого подарунку до Великодня:

Сергію Васильовичу

Сергію Михайловичу

Зої Володимирівній

Поповій Ані

Осадчій Катерині

Сиротюку Ярославу

Доллежаль Артему

Скиценко Лері

Гомону Ігорю

та всім-всім, хто приєднався до традиції звичайні курячі яйця перетворювати в витвори мистецтва — в писанки.

Пейзаж в палітрі та слові «Простору, простору, простору...»

Простору, простору, простору
І чогось такого простого, як проростання трав.
І слова
,  хоча б єдиного, що має сенс.

 

Ліна Костенко

Творча група словесників 5 класу пропонує Вашій увазі

командний проект  «Пейзаж в палітрі та слові».

 

Об’єкт дослідження – пейзажна лірика.

Матеріал дослідження – тексти віршів.

Мета проекту – популяризація поетичного слова.

Кожний дослідник-словесник опрацював 20 віршів з опорними словами. Для того, щоби знайти найяскравіші, наймальовничіші, найточніші, найулюбленіші  рядки.

Об’єкти пейзажу:  місяць, сонце, хмари, зорі, райдуга, дерева, дощ, квіти, річка та ін.

Унікальність цього проекту в тому, що велич і простір поетичних рядків поєднаний з простором «монументального живопису».

Вперше ми опанували  розміри більше за розмір А0.

Розміри полотна 160Х220 метрів.

А попереду ще більше «Простору, простору, простору…»

 

 

 

 

Полум'я свічок — не лише пам'ять, а й символ надії

«Мертвим нікому довіритися, крім живих».

Мільйони людей, які загинули у 1932—1933 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі.

Про них пам'ятаємо ми. 80 років не можуть стерти почуття страшної трагедії України.

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислює своє минуле. Прийшов час нашого осмислення, час нашого болю.

22 листопада 2013 року, напередодні 80-ї річниці Голодомору в Україні, діти нашої школи вшановував пам'ять жертв Голодомору 1932—1933 років.

В мобільній формі «Playcast», поєднуючи  вірші, музику, відеоряд, інформаційну частину  з глибокими почуттями, діти передали своє осмислення минулого, передали свій біль.

Впевнені, що сьогодні на вікнах Києва, спалахнуть вогні свічок, запалені нашими дітьми. Тому що полум'я свічок, запалених в дні жалоби в Україні, для нас не лише пам'ять, а й символ надії.

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як тужить біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті.